Вы здесь

Наказ МОЗ України № 263 від 10.06.2005 р. Про затвердження методичних вказівок "Визначення вмісту ртуті в об'єктах виробничого, навколишнього середовища і біологічних матеріалах".

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
Н А К А З
10.06.2005 N 263
  Про затвердження методичних вказівок "Визначення вмісту ртуті в об'єктах виробничого, навколишнього середовища і біологічних матеріалах"
З метою методичного забезпечення діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби НАКАЗУЮ:
1. Затвердити методичні вказівки "Визначення вмісту ртуті в об'єктах виробничого, навколишнього середовища і біологічних матеріалах" (додаються).
2. Департаменту державного санітарно-епідеміологічного нагляду Міністерства охорони здоров'я України методичні вказівки довести до установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади в установленому порядку.
3. Контроль за виконанням наказу покласти на директора Департаменту державного санітарно-епідеміологічного нагляду Міністерства охорони здоров'я України Пономаренка А.М.
Заступник Міністра	С.П.Бережнов
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства охорони
здоров'я України
10.06.2005 N 263
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
визначення вмісту ртуті в об'єктах виробничого, навколишнього середовища і біологічних матеріалах
1. Загальні положення
1.1. Методичні вказівки "Визначення вмісту ртуті в об'єктах виробничого, навколишнього середовища і біологічних матеріалах" встановлюють загальні вимоги щодо принципів визначення, характеристики методів, засобів вимірювання, відбору проб, пробозберігання, пробопідготовки та аналізу на вміст загальної ртуті, а також органічних та неорганічних її форм.
1.2. Методичні вказівки містять систематизоване викладення методик вимірювання масової концентрації різних форм ртуті в об'єктах виробничого, навколишнього середовища та біологічних матеріалів (атмосферному повітрі, повітрі робочої зони, питній воді, ґрунті, продуктах харчування, біосубстратах людини і тварин тощо) і складені з урахуванням досвіду використання приладів у закладах державної санепідслужби та наукових установ.
1.3. Методичні вказівки базуються на методі холодної пари з використанням сучасних високочутливих приладів.
1.4. Методичні вказівки поширюються на:
- лабораторії закладів державної санітарно-епідеміологічної служби;
- лабораторії підприємств, установ, організацій;
- клінічні лабораторії лікувально-профілактичних закладів;
- лабораторії наукових установ тощо.
1.5. Методичні вказівки застосовуються поряд з існуючими методиками визначення ртуті у різних середовища, що затверджені у встановленому порядку.
2. Фізичні і хімічні властівості ртуті
Ртуть та її сполуки знаходять широке застосування в різних галузях науки і техніки, побуті, медицині, металургії, при синтезі фармпрепаратів і напівпровідникових матеріалів, в електрохімічній промисловості, у виробництві люмінесцентних ламп, термометрів, інших вимірювальних приборів тощо (1).
     Ртуть (Hydrargyrum,  Mercury)  -  хімічний  елемент  II групи
періодичної  системи,  атомний  номер  80,  атомна  маса   200,59,
                                                      2  6  10  2
конфігурація  зовнішніх  електронних оболонок атома 5s 5p 5d  6s ,
                                                 0     +      2+
ступені окислення +1 та +2.  Енергії іонізації Hg -> Hg  -> Hg  ->
     3+
-> Hg   відповідно  дорівнюють  10,4376;   18,756   і   34,2   еВ.
Спорідненість  до  електрона  -0,19  еВ,  орбітальні  радіуси (нм)
                     0             +             2+
дорівнюють 0,1126 (Hg ); 0,1099 (Hg ); 0,0605 (Hg  ).
Довжини хвиль деяких спектральних ліній ртуті (нм): 253,652; 366,328; 404,656; 435,835; 546,074; 576,959; 579,065. Стандартні електродні потенціали ртуті (В):
   2+    0            2+    0            2+    2+
 Hg  / Hg  + 0,789; Hg  / Hg  + 0,854; Hg  / Hg   + 0,920.
   2                                           2
Ртуть блискучий, сріблясто-білий метал, густина - 13,546 г/куб. см, температура плавлення - 38,86 град. С, температура кипіння + 357,20 град. С, питома теплоємність - 0,0334 кал/(г x K). Ртуть - це єдиний метал, який у нормальних умовах знаходиться у вигляді рідини.
При кімнатній температурі ртуть не окислюється на повітрі. Розчиняє ряд металів (золото, срібло, свинець, цинк, мідь, олово), утворюючи амальгами. Залізо, кобальт, нікель в ртуті практично не розчинюються.
                                     0
     Окрім   елементного   стану - Hg , ртуть  існує  в окисленому
                                      2+
стані - із  ступенем окислення  +1 (Hg  ) та із ступенем окислення
                                      2
      2+                      2+                               2+
+2 (Hg  ).  Хімічні сполуки Hg   більш поширені, ніж сполуки Hg  .
                                                               2
Крім простих солей,  ртуть утворює важливий клас  металоорганічних
сполук, характерною ознакою яких є наявність зв'язку Hg-C.
     До числа  водорозчинних  сполук   ртуті   відносяться   деякі
неорганічні  солі  та  комплексні сполуки,  асоціати з органічними
лігандами,  моноалкілпохідні  Hg  (II).  На  відміну  від   водних
розчинів HgSO ,  Hg(NO ) , які гідролізовані в значній мірі, водні
             4        3 2
розчини Hg(ClO )  не гідролізовані, а водний розчин HgCl  (сулеми)
              4 2                                       2
погано  проводить електричний струм внаслідок незначної дисоціації
хлориду ртуті (II).
                            2+
     Неорганічні сполуки  Hg  в  основному   діспропорціонують   у
                            2
                      2+     0
водних розчинах на  Hg   і Hg .  Пари металевої ртуті,  діалкіл- і
фенілпохідні також  погано  розчиняються  у  воді  та  схильні  до
переходу в газову фазу (2, 3, 4).
3. Гігієнічні нормативи та константи експозиції
Ртуть та її сполуки відносяться до надзвичайно токсичних речовин (1 клас небезпеки).
Гранично допустима концентрація (ГДК) парів ртуті в повітрі робочої зони складає:
средньозмінна - 0,005 мг/куб. м;
максимально разова - 0,01 мг/куб. м.
Середньодобова ГДК в атмосферному повітрі складає 0,0003 мг/куб. м (ця величина відноситься також до повітря приміщень житлових будинків, шкіл, дитячих дошкільних і медичних установ, учбових закладів) (5, 6, 7).
ГДК ртуті у воді водних об'єктів господарсько-питного і культурно-побутового водокористування складає 0,0005 мг/л (для неорганічних сполук).
ГДК ртуті у ґрунті - 2,1 мг/кг.
Допустимі рівні вмісту загальної ртуті в деяких продуктах харчування (8):
Вид продуктів харчування	 Допустимі рівні, мг/кг, не більше
М'ясо и птиця	 0,03
Ковбасні вироби, консерви	 0,03 (0,02 - для харчування дітей)
Яйця	 0,02
Молоко та кисломолочні вироби	 0,005
Молоко згущене	 0,015
Сири	 0,02
Риба прісноводна хижа	 0,6
Риба прісноводна нехижа	 0,3
Риба морська	 0,4
Риба тунцева	 0,7
Ікра та інші морепродукти	 0,2
Зерно, крупи	 0,03
Хліб	 0,01
Горіхи	 0,05
Цукерки	 0,01
Какао-порошок, шоколад, чай	 0,1
Кава	 0,02
Овочі та картопля	 0,02
Овочі сушені	 0,02
Гриби	 0,05
Олія рослинна	 0,03
Масло вершкове	 0,03
Мінеральні води	 0,005
Алкогольні напої	 0,005
Сіль поварена	 0,01
Вміст загальної ртуті не повинен перевищувати (за даними різних авторів (9, 10)):
- у крові 25 (50) мкг/куб. дм
- у сечі 10 (25) мкг/куб. дм
- у волоссі 700 нг/г.
4. Аналітичний метод, апаратура
Селективним методом визначення загального вмісту ртуті в об'єктах виробничого, навколишнього середовища і біологічних матеріалах служить метод атомно-абсорбційного аналізу (метод холодної пари). Він має достатню чутливість, характеризується швидкістю і простотою. Сутність методу полягає у відновленні іонів ртуті в розчині до елементного стану, видуванні атомної пари ртуті із розчину, що аналізують, потоком повітря в фотометричну кювету та селективному поглинанні атомами ртуті випромінювання з довжиною хвилі 253,7 нм.
В даний час серійно випускається значна кількість ртутних аналізаторів, принцип роботи яких заснований на атомно-абсорбційному методі холодної пари: АГП-01, УКР-1, РА-915, РА-915+ (Росія), MAS-50, FJMS-100, FJMS-400 (Perkin-Elmer, США). Найбільш доступні і поширені в Україні аналізатори ртуті серії "Юлія" (Реєстр Держстандарту України ЗВТ 05006) ("Юлія-2", "Юлія-5К" і їх модифікації, модернізовані у відділі аналітичної хімії ФХІ їм. А.В. Богатського НАН України, м. Одеса). Дані методичні рекомендації призначені для проведення досліджень приладами серії "Юлія", оснащеними блоком прогрівання кювети, а також цифровим табло або комутованими з ЕОМ. Всі вищезазначені прилади можуть також бути використані для проведення аналізів згідно з наведеними методичними вказівками.
Ртутні аналізатори повинні проходити державну повірку не менше одного разу на рік.
5. Приготування розчинів
5.1. Всі розчини готують при температурі (20 +- 5) град. С. Після розбавлення розчини ретельно перемішують і відстоюють протягом 4-6 годин.
5.2. Розчин для розведення градуювальних рідин готують, відбираючи 5 куб. см розчину двохромовокислого калію з масовою концентрацією 40 г/куб. дм піпеткою місткістю 5 куб. см в мірну колбу місткістю 1000 куб. см, додають 50 куб. см концентрованої азотної кислоти мірним циліндром місткістю 100 куб. см і доводять до мітки бідистильованою водою. Термін зберігання розчину не більш ніж три місяці.
5.3. Розчин двохромовокислого калію з масовою концентрацією 40 г/куб. дм готують в наступній послідовності: зважують 10 г двохромовокислого калію і розчиняють в 50 куб. см дистильованої води, кількісно переносять в мірну колбу місткістю 250 куб. см і доводять дистильованою водою до мітки. Розчин зберігають в склянці з темного скла з притертою пробкою. Термін зберігання розчину не більш ніж один місяць.
5.4. Перший вихідний розчин з масовою концентрацією ртуті 100 мкг/куб. см готують з розчину з концентрацією 1000 мкг/куб. см (Державні стандартні зразки України ДСЗУ 022.6-96, МСО 0028:1998).
Розкривають одну ампулу, відбираючи 5 куб. см розчину сухою піпеткою місткістю 5 куб. см в мірну колбу місткістю 50 куб. см, і доводять до мітки розчином для розбавлення. Розчин, що залишився в ампулі, зберіганню не підлягає. Приготовлений розчин зберігають в скляній склянці з притертою пробкою. Термін зберігання розчину не більш 6 місяців (у холодильнику).
5.5. Другий вихідний розчин з масовою концентрацією ртуті 1,0 мкг/куб. см готують з першого вихідного розчину (100 мкг/куб. см), відбираючи 0,5 куб. см піпеткою місткістю 1,0 куб. см в мірну колбу місткістю 50 куб. см, і доводять до мітки розчином для розбавлення. Термін зберігання розчину не більш 6 місяців (у холодильнику).
5.6. Третій вихідний розчин з масовою концентрацією ртуті 0,1 мкг/куб. см готують з другого вихідного розчину (1,0 мкг/куб. см), відбираючи 5 куб. см розчину піпеткою місткістю 5 куб. см в мірну колбу місткістю 50 куб. см, і доводять до мітки розчином для розбавлення. Термін зберігання розчину не більш 6 місяців (у холодильнику).
5.7. Перший градуювальний розчин з масовою концентрацією ртуті 0,005 мкг/куб. см готують з третього вихідного розчину (0,1 мкг/куб. см), відбираючи 2,5 куб. см піпеткою місткістю 5 куб. см в мірну колбу місткістю 50 куб. см, і доводять до мітки розчином для розбавлення. Розчин готують в день використання.
5.8. Другий градуювальний розчин з масовою концентрацією ртуті 0,0005 мкг/куб. см (0,5 мкг/куб. дм) готують з першого градуювального розчину (0,005 мкг/куб. см), відбираючи 5 куб. см піпеткою місткістю 5 куб. см в мірну колбу місткістю 50 куб. см, і доводять до мітки розчином для розбавлення. Розчин готують в день використання.
5.9. Третій градуювальний розчин з масовою концентрацією ртуті 0,00005 мг/куб. дм (0,05 мкг/куб. дм) готують з другого градуювального розчину (0,5 мкг/куб. дм), відбираючи 5 куб. см піпеткою місткістю 5 куб. см в мірну колбу місткістю 50 куб. см, і доводять до мітки розчином для розбавлення. Розчин готують в день користування.
5.10. Як відновлювальний розчин використовують розчин хлориду олова (II) в диметилсульфоксиді (ДМСО) або соляній кислоті.
     5.10.1. Для приготування солянокислого розчину хлориду  олова
(II) зважують  1,5  г  солі  SnCl   x  2H O,  додають  5  куб.  см
                                 2       2
концентрованої соляної  кислоти  піпеткою  місткістю  5 куб.  см і
розчиняють при нагріванні (у витяжній шафі!).  Розчин переносять в
мірну колбу місткістю 25 куб. см і доводять дистильованою водою до
мітки.  Для очищення відновлювального розчину  від  домішок  ртуті
його  продувають  потоком  повітря від мікрокомпресору аналізатора
ртуті через насадку з  пористим  склом  10-15  хвилин,  періодично
контролюючи   вміст   ртуті  до  нульового  значення.  Якщо  після
тривалого продування не досягається нульове значення,  що свідчить
про  значне  забруднення реактиву ртуттю,  його замінюють.  Термін
зберігання розчину не більш одного тижня (у холодильнику).
     5.10.2. Для  приготування  розчину  хлориду олова (II) в ДМСО
зважують 5 г солі SnCl  x 2H O,  розчиняють в 10 куб.  см ДМСО без
                      2     2
нагрівання. Розчин переносять в колбу на 25 куб.  см і доводять до
мітки ДМСО. Термін зберігання розчину не більш ніж три місяці.
1. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ по визначенню вмісту парів ртуті в повітрі робочої зони та атмосферному повітрі населених місць методом атомно-абсорбційної спектромертії
1.1. Принцип визначення
Метод заснований на явищі атомної абсорбції. Для вимірювання використовується поглинання випромінювання з довжиною хвилі 253,7 нм при проходженні через шар повітря певної довжини, що містить пари ртуті.
Метод включає стадію абсорбції ртуті з повітря поглинальним розчином.
1.2. Характеристики методу
Діапазон вимірюваних концентрацій від 0,0001-0,1 мг/куб. м. Межа визначення (чутливість методу) - 0,0001 мг/куб. м. Час виконання вимірювання 10-20 хвилин, залежно від швидкості барботування повітря через поглинальний розчин. Сумарна відносна похибка методу не повинна перевищувати +- 25%.
1.3. Норми похибки вимірювань
Методика забезпечує вимірювання масової концентрації загальної ртуті в повітрі робочої зони і атмосферному повітрі населених пунктів з відносними похибками вимірювань (при довірчій ймовірності Р = 0,95), що не перевищують значень, які наведені у таблиці 1.1.
Таблиця 1.1.
Масова концентрація загальної ртуті, мкг/куб. м	 Довірча абсолютна похибка вимірювань (+- дельта), мкг/куб. м (Р = 0,95)
У діапазоні вимірювань від 0,1 до 2,0 мкг/куб. м (об'єм повітря, що прокачується, 10,0 куб. дм)
0,1	 0,011
0,3	 0,016
0,5	 0,023
0,7	 0,029
1,0	 0,038
1,5	 0,052
2,0	 0,068
У діапазоні вимірювань від 2,0 до 16,0 мкг/куб. м (об'єм повітря, що прокачується, 2,0 куб. дм)
2,0	 0,22
5,0	 0,29
10,0	 0,50
16,0	 0,67
1.4. Засоби вимірювання, апаратура, реактиви
1.4.1.Засоби вимірювання і апаратура
- Аналізатор ртуті типа "Юлія-2" або "Юлія-5", оснащений блоком прогрівання кювети, а також цифровим табло або комутований з ЕОМ.
- Аспіратор з регульованою швидкістю відбору проб повітря з градуюванням ротаметра до 2 куб. дм/мин.
- Ваги аналітичні АДВ-200
- Бідистилятор ТУ 25-11.1592
- Піпетки градуйовані місткістю 4-2-1, 4-2-2, 7-2-5 за ГОСТ 29227, (ІСО 835-1)
- Конічні колби місткістю 250 куб. см за ГОСТ 25336
- Поглинач скляний з пористою пластиною N 1 або N 2.
- Трубка силіконова ТУ 381-061-52-77.
- Піпетки градуйовані місткістю 4-2-1, 4-2-2, 7-2-5 за ГОСТ 29227 (ІСО 835-1);
- Колби наливні мірні місткістю 1-25-2, 1-50-2, 1-250-2, 1-1000-2 або 2-25-2, 2-50-2, 2-250-2, 2-1000-2 за ГОСТ 1770;
- Термометр ртутний скляний від 0 до 100 град. C 2 класу точності з ціною поділу не більш 2 град. C за ГОСТ 28498;
- Циліндри мірні 2-100 за ГОСТ 1770;
- Плитка електрична із закритою спіраллю за ГОСТ 14919;
- Штатив хімічний.
1.4.2.Реактиви
- Стандартні зразки розчину солей ртуті з масовою концентрацією ртуті 1,0 мг/куб. см (ДСЗУ 022.6-96);
- Перманганат калію, ч.д.а. за ГОСТ 20490;
- Кислота сірчана концентрована х.ч. за ГОСТ 4204;
- Кислота азотна х.ч. за ГОСТ 4461 або о.с.ч. за ГОСТ 11125;
- Калій двохромовокислий х.ч. за ГОСТ 4220;
- Олово (II) хлористе, двоводне, ч.д.а. за ТУ 6-09-5393;
- Диметилсульфоксид, ч.д.а. за ГОСТ 5828-77;
- Кислота соляна концентрована, х.ч. за ГОСТ 3118 або о.с.ч. за ГОСТ 14261;
- Вода бідистильована або вода дистильована за ГОСТ 6709.
1.5. Вимоги безпеки
1.5.1. До виконання робіт з приготування хімічних реактивів допускаються особи, що пройшли інструктаж з охорони праці при роботі з конкретними шкідливими речовинами і їх сполуками, що вказані в розділі 1.4.
1.5.2. При виконанні вимірювань слід дотримуватись вимог техніки безпеки при роботі з хімічними реактивами згідно ГОСТ 12.4.009, МУ 3936-85.
1.5.3. Приміщення, в якому проводять дослідження, повинно мати припливно-витяжну вентиляцію (5 обм/год).
1.5.4. Приміщення, в якому проводять аналізи, повинно відповідати вимогам пожежної безпеки згідно ГОСТ 12.1.004 і мати засоби пожежегасіння згідно ГОСТ 12.4.009.
1.5.5. Вміст шкідливих речовин в повітрі робочої зони не повинен перевищувати меж концентрацій, що визначені ГОСТ 12.1.005, CH 4617-88.
1.5.6. Потік ультрафіолетового випромінювання ртутної лампи аналізатора не повинен потрапляти в очі оператора.
1.5.7. Електробезпека при роботі з електроустановками повинна задовольняти вимогам ГОСТ 12.1.019.
1.6. Вимоги до кваліфікації оператора
До виконання аналітичних робіт та обробки результатів вимірювань допускаються особи, які мають кваліфікацію інженера, хіміка, лікаря-лаборанта, біолога з вищою освітою, знають основи спектрального аналізу і оптичних вимірювань, та мають досвід роботи із спектрометричними засобами вимірювань, пройшли інструктаж з охорони праці і дотримуються вимог керівництва з експлуатації аналізатора і цих методичних вказівок.
1.7. Умови виконання вимірювань
При виконанні вимірювань дотримують наступні умови:
- температура навколишнього повітря, град. C від +10 до +35;
- атмосферний тиск, мм рт. ст. від 630 до 800;
- відносна вологість повітря, % від 30 до 80.
Електроживлення аналізатора здійснюють від однофазної мережі з:
- частотою змінного струму, 50 +- 1 Гц;
- напругою, 220 В.
1.8. Відбір проб
Відбір проб повітря здійснюється шляхом прокачування повітря, що аналізують, через два послідовно встановлених поглинача з пористою пластиною N 1 або N 2, що містять по 5 куб. см поглинального розчину. Поглинальний розчин є 0,3% розчином перманганату калію в дистильованій воді, який підкислено сірчаною кислотою до концентрації 10%. Відбір проб здійснюється аспіратором, який дозволяє відбирати фіксовані об'єми повітря з регульованою швидкістю відбору. Аспіратор підлягає державній повірці не менше одного разу на рік. Мінімальний об'єм проби повітря - 10 куб. дм при швидкості прокачування не більш 1 куб. дм в хвилину. Підвищення об'єму прокачаного повітря дозволяє знизити межу виявлення (це може бути необхідним, якщо ртутний аналізатор не досягає чутливості 0,1 мкг/куб. дм). Відбір проб проводиться, як правило, на рівні дихання працюючих. Необхідно помістити аспіратор поблизу місця виміру і встановити необхідну величину швидкості аспірації. Зафіксувати вільний кінець повітрязабірного шланга в точці відбору проби. Для виявлення джерела надходження пари ртуті в приміщенні виміри можуть вироблятися на рівні підлоги, поблизу сантехнічних пристроїв тощо.
Для визначення концентрацій парів ртуті відбирається не менше трьох проб повітря на кожному робочому місці.
1.9. Проведення вимірювань
1.9.1. Підготовка до аналізу
Аналізатор ртуті "Юлія" готують до роботи згідно технічному опису і інструкції з експлуатації.
Перед початком вимірювань аналізатор повинен бути витриманий у включеному стані не менше 15 хвилин для встановлення робочого режиму. Прилад калібрують так, щоб робочий розчин з концентрацією ртуті 10,0 мкг/куб. дм давав величину аналітичного сигналу, рівну 10,00. Для приладів "Юлія-2" або "Юлія-2М" необхідно побудувати градуювальний графік. Безпосередньо перед початком вимірювань здійснюється перевірка правильності роботи аналізатора, яка включає вимірювання двох стандартних розчинів ртуті відомої концентрації.
1.9.2. Проведення вимірювань
Вміст поглиначів N 1 і N 2 з'єднують, 2 куб. см сумарного поглинаючого розчину поміщають в пробірку з барботером, вносять 0,2 куб. см відновлювального розчину і проводять вимірювання згідно Технічному опису і інструкції з експлуатацій аналізатора ртуті "Юлія".
Окремо проводять визначення вмісту ртуті в чистому поглинальному розчині, через який не пропускалося повітря (холоста проба).
     При цьому   відзначають:   величину   аналітичного    сигналу
сумарного  поглинального  розчину  з двох поглиначів N ;  величину
                                                      i
аналітичного сигналу чистого поглинального розчину N  ;  швидкість
                                                    0.
прокачування повітря  аспіратором  D,  куб.  дм,  час прокачування
повітря t, мін.
1.10. Обробка і представлення результатів
1.10.1. Розрахунок вмісту ртуті в пробі.
Концентрацію пари ртуті в повітрі (у мг/куб. м) в основному діапазоні вимірювань обчислюють за формулою:
                          10 x (N  - N )
                                 i    0       -3
                    X  = ---------------- x 10
                     i         D x t
де N - значення аналітичного сигналу проби, що аналізується;
         i
N - середнє значення аналітичного сигналу холостої проби;
      0
     Число 10    в    чисельнику   відповідає   сумарному   об'єму
                                                -3
поглинального розчину (10 куб.  см),  множник 10    вводиться  для
перерахунку мкг/куб. м в мг/куб. м.
     Проводять два  паралельних  вимірювання  масової концентрації
ртуті в пробі X  і X .  Результат вимірювань масової  концентрації
               1    2
ртуті розраховують за формулою
                               X  + X
                           -    1    2
                           X = --------
                                  2
              -
     Значення X  визнають за достовірне,  якщо різниця між X  і X
                                                            1    2
не перевищує значення нормативу оперативного контролю збіжності r,
наведеного у таблиці 1.2.
Таблиця 1.2
Масова концентрація загальної ртуті, мкг/куб. м	 Норматив оперативного контролю збіжності r, мкг/куб. м (Р = 0,95, п = 2)	 Норматив оперативного контролю відтворюваності R (Р = 0,95; m = 2)	 Норматив оперативного контролю точності К, (Р = 0,95)
У діапазоні вимірювань від 0,1 до 2,0 мкг/куб. м (об'єм повітря, що прокачується, 10,0 куб. дм)
0,7	 0,020	 0,026	 0,029
1,0	 0,024	 0,036	 0,038
1,5	 0,028	 0,047	 0,052
2,0	 0,031	 0,054	 0,068
У діапазоні вимірювань від 2,0 до 16,0 мкг/куб. м (об'єм повітря, що прокачується, 2,0 куб. дм)
2,0	 0,22	 0,26	 0,22
5,0	 0,25	 0,30	 0,28
10,0	 0,35	 0,45	 0,47
16,0	 0,48	 0,64	 0,67
1.11. Оформлення результатів вимірювань
     Результати вимірювань  масової  концентрації  ртуті  в пробах
                                -
повітря представляють у вигляді X +- дельта, мкг/куб. м.
Значення припустимої абсолютної похибки визначень дельта представлені в таблиці 1.1.
Результати вимірювань повинні оформлюватися протоколом за формою, затвердженою МОЗ України.
1.12. Контроль якості результатів вимірювань
Контроль якості результатів вимірювань масової концентрації ртуті в пробах повітря проводять за наступними показниками: збіжність, відтворюваність і точність результатів вимірювань.
1.12.1. Оперативний контроль збіжності результатів паралельних вимірювань
     Як зразки для контролю використовують реальні проби  повітря.
Проби  аналізують  в  точній  відповідності  з прописом методики в
однакових  умовах,  щоб  одержати   два   результати   паралельних
вимірювань  X  і X  для кожної проби,  які не повинні відрізнятися
             1    2
один  від  одного  на  величину  нормативу  оперативного  контролю
збіжності r:
                            |X  - X | <= r
                              1    2
Значення r наведені у таблиці 1.2.
При перевищенні нормативу оперативного контролю збіжності експеримент повторюють. При повторному перевищенні вказаного нормативу r з'ясовують причини, що призводять до незадовільних результатів контролю, і усувають їх.
1.12.2. Оперативний контроль відтворюваності результатів вимірювань
Відібрану пробу повітря аналізують в точній відповідності з прописом методики, максимально варіюючи умови проведення аналізу, тобто одержують два результати вимірювань в різних лабораторіях або в одній, але у різний час. Два результати вимірювань не повинні відрізнятися один від одного більш, ніж на значення нормативу оперативного контролю відтворюваності R:
                            |X  - X | <= R
                              1    2
Значення R наведені у таблиці 1.2.
При перевищенні вказаного нормативу оперативного контролю відтворності експеримент повторюють. При повторному перевищенні вказаного нормативу R з'ясовують причини, що призводять до незадовільних результатів контролю, і усувають їх.
1.12.3. Оперативний контроль точності результатів вимірювань.
     Зразками для  оперативного  контролю   точності   результатів
вимірювань  є  контрольні  зразки,  що  атестовані  за  процедурою
приготування і адекватні аналізованим  пробам.  Контрольні  зразки
аналізують  в точній відповідності з прописом методики.  Одержаний
результат вимірювань масової концентрації  ртуті  в  досліджуваній
пробі  не  повинен  відрізнятися від значення масової концентрації
ртуті в контрольному зразку X  більш,  ніж на  значення  нормативу
                             0
оперативного контролю K:
                                  -
                            |X  - X| <= K
                              0
Значення K наведені у таблиці 1.2.
При перевищенні нормативу оперативного контролю точності експеримент повторюють. При повторному перевищенні вказаного нормативу K з'ясовують причини, що призводять до незадовільних результатів контролю, і усувають їх.
2. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ з визначення вмісту розчинених форм ртуті в рідких середовищах (природних, стічних водах, об'єктах водокористування, питній воді, розчинах)
2.1. Принцип визначення
     Визначення засноване на відновленні  ртуті,  що  міститься  в
розчині, під  дією  відновника  (хлорид  олова (II) до елементного
стану (SnCl  в позначених  умовах  відновлює  неорганічні  сполуки
           2
ртуті),   переведенні  пари  ртуті  в  газову  фазу  і  подальшому
визначенні ртутної пари методом безполуменевої атомно-абсорбційної
спектроскопії.
2.2. Характеристики методу
Діапазон вимірювання 0,0005-0,09 мкг в пробі. Межа визначення (чутливість методу) - 0,00005 мг/куб. дм. Визначенню заважають летючі органічні речовини, що поглинають ультрафіолетове випромінювання при ламбда = 253,7 нм; галогени (йод, хлор, бром), а також деякі елементи, що заважають відновленню ртуті (золото, телур, селен, срібло). Межа сумарної відносної похибки вимірювання +- 25%.
2.3. Норми похибки вимірювань
Дана рекомендація забезпечує вимірювання масової концентрації загальної ртуті в питних, природних і очищених стічних водах з довірчими абсолютними похибками вимірювань (при довірчій ймовірності P = 0,95), що не перевищують значень, наведених в таблиці 2.1.
Масова концентрація загальної ртуті, мкг/куб. дм	 Довірча абсолютна похибка вимірювань (+- дельта), мкг/куб. дм (Р = 0,95)
0,01	 0,007
0,03	 0,010
0,04	 0,008
0,05	 0,009
0,1	 0,014
0,3	 0,021
0,5	 0,025
0,7	 0,029
1,0	 0,062
2.4. Засоби вимірювання, апаратура і реактиви
2.4.1.Засоби вимірювання і апаратура
- Аналізатор ртуті типа "Юлія-2" або "Юлія-5", який оснащено блоком прогрівання кювети, а також цифровим табло або комутований з ЕОМ.
- Ваги аналітичні АДВ-200
- Бідистилятор ТУ 25-11.1592
- Піпетки градуйовані місткістю 4-2-1, 4-2-2, 7-2-5 за ГОСТ 29227 (ІСО 835-1)
- Колби наливні мірні місткістю 1-25-2, 2-50-2, 1-250-2, 1-1000-2 за ГОСТ 1770.
- Конічні колби місткістю 250 куб. см за ГОСТ 25336
- Циліндр мірний 2-100 за ГОСТ 1770
- Плитка електрична із закритою спіраллю за ГОСТ 14919
- Штатив хімічний
- Воронки хімічні В-75-110 ХУ за ГОСТ 25336-82.
- Фільтри знезолені або мембранні з розміром пор 0,45 мкм.
Скляний посуд, в тому числі скляний барботер ртутеметричного комплексу, повинен бути ретельно вимитий гарячою водою, потім гарячою азотною кислотою 1:1, або хромовою сумішшю, після чого промитий дистильованою водою.
2.4.2.Реактиви
- Стандартні зразки розчину іонів ртуті з масовою концентрацією ртуті 1,0 мг/куб. см (ДСЗУ 022.6-96)
- Кислота азотна х.ч. за ГОСТ 4461 або о.с.ч. за ГОСТ 11125;
- Калій двохромовокислий х.ч. за ГОСТ 4220
- Олова (II) хлорид, двоводний, ч.д.а. за ТУ 6-09-5393
- Диметилсульфоксид, ч.д.а. за ГОСТ 5828-77
- Кислота соляна концентрована, х.ч. за ГОСТ 3118 або о.с.ч. за ГОСТ 14261;
2.4.3. Допускається застосування інших засобів вимірювань, допоміжного устаткування, реактивів і матеріалів, які за метрологічними і технічними характеристиками не поступаються вказаним в п. 4.1. даної рекомендації.
2.5. Вимоги безпеки
2.5.1. До виконання робіт по приготуванню хімічних реактивів допускають осіб, що пройшли інструктаж про запобіжні засоби при роботі з конкретними шкідливими речовинами і їх сполуками, вказаними в розділі 2.4.
2.5.2. При виконанні вимірювань слід дотримуватись вимог техніки безпеки при роботі з хімічними реактивами згідно ГОСТ 12.4.009, МУ 3936-85.
2.5.3. Приміщення, в якому проводять аналізи, повинно мати припливно-витяжну вентиляцію (5 обм/год).
2.5.4. Приміщення, в якому проводять аналізи, повинно відповідати вимогам пожежної безпеки згідно ГОСТ 12.1.004 і мати засоби пожежегасіння згідно ГОСТ 12.4.009.
2.5.5. Вміст шкідливих речовин в повітрі робочої зони не повинен перевищувати меж концентрацій, визначених ГОСТ 12.1.005, CH 4617-88.
2.5.6. Потік ультрафіолетового випромінювання ртутної лампи аналізатора не повинен потрапляти в очі оператора.
2.5.7. Електробезпека при роботі з електроустановками повинна задовольняти вимогам ГОСТ 12.1.019.
2.6. Вимоги до кваліфікації оператора
До виконання аналітичних робіт та обробки результатів вимірювань допускаються особи, які мають кваліфікацію інженера, хіміка, лікаря-лаборанта, біолога з вищою освітою, знають основи спектрального аналізу і оптичних вимірювань, та мають досвід роботи із спектрометричними засобами вимірювань, пройшли інструктаж з охорони праці і дотримуються вимог керівництва з експлуатації аналізатора і цих методичних вказівок.
2.7. Умови виконання вимірювань
При виконанні вимірювань дотримують наступні умови:
- температура навколишнього повітря, град. C від +10 до +35;
- атмосферний тиск, мм рт. ст. від 630 до 800;
- відносна вогкість повітря, % від 30 до 80.
Електроживлення аналізатора здійснюють від однофазної мережі з:
- частотою змінного струму, 50 +- 1 Гц;
- напругою, 220 В.
2.8. Відбір і зберігання проб
2.8.1. При відборі проб рекомендується користуватися міжнародними стандартами ІСО 5667-4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 (Вода. Контроль химической, бактериальной и радиационной безопасности по международным стандартам. Справочник. Москва, 1992 р.).
Проби води об'ємом не менше 300 куб. см відбирають в скляний посуд. У кожну відібрану пробу води додають концентровану азотну кислоту з розрахунку 1 куб. см на 300 куб. см води, доводячи рН проб води до значення <= 1.
Якщо проби води не можуть бути проаналізовані відразу (протягом 6 годин), то окрім азотної кислоти слід додати 4 куб. см розчину двохромовокислого калію з концентрацією 40 г/куб. дм на 1 куб. дм проби. Визначення ртуті в консервованих пробах проводять не пізніше ніж через 3 доби.
Якщо визначення розчиненої і зваженої ртуті проводять окремо, то пробу води після відбору фільтрують через фільтр з порами 0,45 мкм, потім додають концентровану азотну кислоту до рН 1,0 і 4,0 куб. см розчину двохромовокислого калію з концентрацією 40 г/куб. дм на 1,0 куб. дм проби.
2.8.2. Всі реактиви, які використовують при приготуванні проб води та для їх консервації для зберігання, повинні мати марку х.ч. або ос.ч. і проходити перевірку на відсутність в них ртуті. Допускається використання реактивів нижчої кваліфікації після їх ретельної перевірки на вміст ртуті.
2.8.3. Скляний посуд, що використовується для приготування і зберігання проб, а також при аналізі проб, обробляють ртутьвмісними розчинами ("тренують") і ретельно промивають.
2.9. Підготовка проб для аналізу
     2.9.1. Фільтрування є обов'язковою операцією при необхідності
роздільного  визначення  розчинених і зважених форм ртуті.  У разі
визначення  сумарного   вмісту   ртуті   проби   досліджують   без
фільтрування.   При   необхідності   тривалого   (більше   години)
зберігання або  транспортування  проб  проводять  їх  консервацію.
Консервація  нефільтрованих  проб  спричиняє  зміну співвідношення
розчиненої  і  зваженої  складових,  тому   при   їх   роздільному
визначенні  консервацію  проводять після фільтрування.  Якнайкращі
характеристики  для  зберігання  профільтрованих  і  консервованих
водних  проб  притаманні  посуду  з  тефлону,  кварцу або пірексу.
Консервацію  проводять  з  використанням  концентрованої   азотної
кислоти (5-8 куб. см на 1 куб. дм водної проби) або суміші азотної
кислоти і двохромовокислого калію (5-8 куб. см концентрованої HNO
                                                                 3
з вмістом двохромовокислого калію 40-50 г/куб. дм) (11).
Всі реагенти, приладдя і посуд, що використовуються при відборі, підготовці та зберіганні проб, повинні бути проконтрольовані на вміст ртуті шляхом проведення "холостих" вимірювань.
2.9.2. Проведення мінералізації
У дві конічні колби місткістю 250 куб. см поміщають по 100 куб. см проби води для аналізу. Потім вносять піпеткою місткістю 5 куб. см по 5 куб. см азотної кислоти, по 3 куб. см соляної кислоти і по 1 куб. см розчину двохромовокислого калію. Кип'ятять 5 хвилин, стежать за тим, щоб збереглося жовте забарвлення розчину, що свідчить про надлишок двохромовокислого калію. При зникненні забарвлення додають ще 0,5 куб. см розчину двохромовокислого калію. Приготовлені таким чином проби переносять в мірні колби місткістю 100 куб. см і доводять до мітки розчином двохромовокислого калію. Одночасно готують контрольну (холосту) пробу. Для цього паралельно з пробами води аналогічній обробці піддають також 100 куб. см дистильованої води.
2.10. Проведення аналізу
2.10.1. Підготовка до аналізу
Аналізатор ртуті "Юлія" готують до роботи згідно технічному опису та інструкції з експлуатації.
Перед початком вимірювань аналізатор повинен бути витриманий у включеному стані не менше 15 хвилин для встановлення робочого режиму. Безпосередньо перед початком вимірювань проводиться перевірка правильності роботи аналізатора, яка включає вимірювання двох стандартних розчинів ртуті відомої концентрації.
Аналізатор калібрують так, щоб робочий розчин з концентрацією ртуті 10,0 мкг/куб. дм давав аналітичний сигнал 10,00. Для немодіфікованих аналізаторів "Юлія-2" або "Юлія-2М" необхідно побудувати градуювальний графік.
2.10.2. Проведення вимірювань
2.10.1. Перевірка на неселективне поглинання
Відбирають 2,0 куб. см проби в пробірку піпеткою місткістю 2,0 куб. см, вставляють в пробірку барботер, включають мікрокомпресор аналізатора і перевіряють наявність в пробі летючих органічних речовин, що поглинають випромінювання з довжиною хвилі, близької до довжини хвилі ртуті (наявність таких речовин визначають за зміною показників цифрового табло). Пробу продувають до встановлення на цифровому табло нульового значення. Якщо після тривалого продування на табло не встановлюється нульове значення, приймають отримане значення за холосту пробу.
Якщо при барботуванні проба сильно піниться і витікає з об'єму пробірки, то пробу розбавляють в 10 разів. Для цього 10,0 куб. см мінералізованої проби піпеткою місткістю 10,0 куб. см переносять в мірну колбу місткістю 100 куб. см і доводять до мітки розчином для розбавлення. При розрахунку враховують коефіцієнт розбавлення. Для гасіння піни використовують краплю силіконової олії перед додаванням двохлористого олова.
2 куб. см проби, що аналізують, поміщують в пробірку з барботером, вносять 0,2 куб. см відновлювального розчину і проводять вимірювання згідно технічному опису та інструкції з експлуатації аналізатора ртуті "Юлія".
     Окремо проводять  визначення  вмісту  ртуті  в холостій пробі
(деіонізована вода),  X ,  щоб  врахувати  похибку,  що  вноситься
                       x
реактивами.
Таблиця 2.2
Масова концентрація загальної ртуті, мкг/куб. дм	 Норматив оперативного контролю збіжності r, мкг/куб. дм (Р= 0,95; п = 2)	 Норматив оперативного контролю відтворюваності R, мкг/куб. дм (P = 0,95; m = 2)	 Норматив оперативного контролю точності K, мкг/куб. дм (Р = 0,95)
0,01	 0,005	 0,010	 0,007
0,03	 0,008	 0,013	 0,010
0,04	 0,009	 0,015	 0,008
0,05	 0,010	 0,017	 0,009
0,1	 0,017	 0,023	 0,014
0,3	 0,022	 0,027	 0,021
0,5	 0,024	 0,030	 0,025
0,7	 0,036	 0,045	 0,029
1,0	 0,061	 0,077	 0,062
2.10.3. Проводять два паралельних вимірювання масової концентрації ртуті в пробі X
                            i                                    -
     Результат вимірювань    масової    концентрації    ртуті    X
розраховують за формулою
                              X  + X
                          -    1    2
                          X = --------
                                 2
              -
     Значення X визнають за достовірне,  якщо відмінність між X  і
                                                               1
X  не перевищує значення нормативу оперативного контролю збіжності
 2
r, які наведені у таблиці 2.2.
2.11. Оформлення результатів вимірювань
                            -
     Результати вимірювань  X  масової концентрації ртуті в пробах
                             -
води представляють у вигляді X +- дельта, мг/куб. дм.
Значення абсолютної похибки визначень дельта представлені в таблиці 2.1.
Результати вимірювань повинні оформлюватися протоколом за формою, затвердженою МОЗ України.
2.12. Контроль якості результатів вимірювань
Контроль якості результатів вимірювань масової концентрації ртуті в пробах води проводять за наступними показниками: збіжність, відтворюваність і точність результатів вимірювань.
2.12.1. Оперативний контроль збіжності результатів паралельних вимірювань
     Як зразки для контролю  використовують  реальні  проби  води,
відібрані відповідно до ІСО 5667-4,  5,  6,  7,  8,  9,  10 (Вода.
Контроль химической,  бактериальной и радиационной безопасности по
международным  стандартам.  Справочник.  Москва,  1992 р.).  Проби
аналізують в точній відповідності з прописом методики в  однакових
умовах,  одержуючи  два  результати паралельних вимірювань X  і X
                                                            1    2
для кожної проби,  які не повинні відрізнятися один від одного  на
величину нормативу оперативного контролю збіжності:
                          |X  - X | <= r
                            1    2
Значення r наведені у таблиці 2.2.
При перевищенні нормативу оперативного контролю збіжності експеримент повторюють. При повторному перевищенні вказаного нормативу r з'ясовують причини, що призводять до незадовільних результатів контролю, і усувають їх.
2.12.2. Оперативний контроль відтворюваності результатів вимірювань
Проби води відбирають за ГОСТ 26929 і НТД на конкретний вид продукції об'ємом, рівним подвоєному об'єму, необхідному для проведення контролю. Відібрану пробу води ділять на дві рівні частини і аналізують в точній відповідності з прописом методики, максимально варіюючи умови проведення аналізу, тобто одержують два результати вимірювань в різних лабораторіях або у різний час в одній, використовуючи при цьому різні набори мірного посуду, різні партії реактивів. Два результати вимірювань не повинні відрізнятися один від одного більш, ніж на значення нормативу оперативного контролю відтворюваності R:
                          |X  - X | <= R
                            1    2
Значення R наведені у таблиці 2.2.
При перевищенні вказаного нормативу оперативного контролю відтворюваності експеримент повторюють. При повторному перевищенні вказаного нормативу R з'ясовують причини, що призводять до незадовільних результатів контролю, і усувають їх.
     2.12.4. Оперативний контроль точності результатів вимірювань.
Зразками для оперативного контролю точності результатів вимірювань
є  стандартні  зразки,  атестовані  за  процедурою  приготування і
адекватні  пробам,  що  аналізують.  Зразки  аналізують  в  точній
відповідності з прописом методики.  Одержаний результат вимірювань
масової  концентрації  ртуті  в  досліджуваній  пробі  не  повинен
відрізнятися   від   значення   масової   концентрації   ртуті   в
контрольному  зразку  для  контролю  X   більш,  ніж  на  значення
                                      0
нормативу оперативного контролю K:
                                -
                          |X  - X| <= K
                            0
Значення K наведені у таблиці 2.2.
При перевищенні нормативу оперативного контролю точності експеримент повторюють. При повторному перевищенні вказаного нормативу K з'ясовують причини, що призводять до незадовільних результатів контролю, і усувають їх.
3. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ по визначенню вмісту ртуті в харчових продуктах та сировині тваринного і рослинного походження, ґрунтах, придонних відкладеннях, осадах
3.1. Принцип визначення
Перед визначенням ртуті в біологічних матеріалах, рослинах, харчових продуктах, ґрунтах, придонних відкладеннях, осадах стічних вод і відфільтрованих суспензіях необхідно провести мінералізацію цих об'єктів розчинами окислювачів. При цьому ртуть, що знаходиться в досліджуваному об'єкті, переходить в розчин - мінералізат. Найефективнішим є спосіб мінералізації в автоклаві в середовищі азотної кислоти.
Дослідження показали, що мінералізація біологічних проб шляхом кип'ятіння їх з азотною кислотою в колбі зазвичай буває недостатньою для аналізу на вміст ртуті, оскільки досягти повного руйнування всіх органічних компонентів при цьому неможливо. Залишки продуктів розкладання органічних субстратів (найчастіше білків) здатні перешкоджати відновленню ртуті до елементного стану, що позначається на точності визначення.
Подальше визначення ртуті в мінералізаті засноване на її хімічному відновленні і виділенні в газову фазу у вигляді атомної пари. Пари ртуті, що виділяються, визначаються методом безполуменевої атомно-абсорбційної спектроскопії.
3.2. Характеристики методу
Діапазон вимірювання вмісту ртуті від 0,0025 до 0,25 мг/кг.
3.3. Характеристики похибки вимірювань
Дана методика забезпечує вимірювання масової частки загальної ртуті в твердих біоматеріалах тваринного і рослинного походження, ґрунтах, придонних відкладеннях, осадах з довірчими абсолютними похибками вимірювань (при довірчій ймовірності Р = 0,95), що не перевищують значень, наведених у таблиці 3.1.
Таблиця 3.1
Діапазон вимірювань масових часток загальної ртуті, мг/кг	 Довірча абсолютна похибка вимірювань (+- дельта), мг/кг (Р = 0,95)
від 0,0025 до 0,025 від 0,026 до 0,25	 - дельта = 0,00035 X +- 0,00025 - дельта = 0,0010 X +- 0,00035
3.4. Засоби вимірювання, апаратура і реактиви
3.4.1.Засоби вимірювання і апаратура
- Аналізатор ртуті типа "Юлія-2" або "Юлія-5", який оснащено блоком прогрівання кювети, а також цифровим табло або комутований з ЕОМ.
- Ваги аналітичні АДВ-200
- Автоклав аналітичній за ТУ 48-0572-31-259-92
- Бідистилятор ТУ 25-11.1592
- Сушильна шафа, ГОСТ 13474-70 комплексний.
- Піпетки градуйовані місткістю 4-2-1, 4-2-2, 7-2-5 за ГОСТ 29227, (ІСО 835-1)
- Шприци-дозатори на 5-10-20-50-100-200-500 куб. мм (мкл)
- Колби наливні мірні місткістю 1-25-2, 2-50-2, 1-250-2, 1-1000-2 за ГОСТ 1770.
- Конічні колби місткістю 250 куб. см за ГОСТ 25336
- Циліндр мірний 2-100 за ГОСТ 1770
- Штативи для пробірок
- Воронки хімічні В-75-110 ХУ за ГОСТ 25336-82.
Скляний посуд, у тому числі скляний барботер ртутеметрічного комплексу, повинен бути ретельно вимитий гарячою водою, потім гарячою азотною кислотою 1:1 або хромовою сумішшю, після чого промитий дистильованою водою.
3.4.2. Реактиви
- Стандартні зразки розчину іонів ртуті з масовою концентрацією ртуті 1,0 мг/куб. см (ДСЗУ 022.6-96)
- Кислота азотна х.ч. за ГОСТ 4461 або о.с.ч. за ГОСТ 11125;
- Калій двохромовокислий х.ч. за ГОСТ 4220
- Олова (II) хлорид, двоводний, ч.д.а. за ТУ 6-09-5393
- Диметилсульфоксид, ч.д.а. за ГОСТ 5828-77
- Кислота соляна концентрована, х.ч. за ГОСТ 3118 або о.с.ч. за ГОСТ 14261;
3.5. Вимоги безпеки
3.5.1. До виконання робіт по приготуванню хімічних реактивів допускають осіб, що пройшли інструктаж про запобіжні засоби при роботі з конкретними шкідливими речовинами і їх сполуками, що вказані в розділі 3.4.
3.5.2. При виконанні вимірювань дотримуються вимог техніки безпеки при роботі з хімічними реактивами згідно ГОСТ 12.4.009, МУ 3936-85.
3.5.3. Приміщення, в якому проводять аналізи, повинно мати припливно-витяжну вентиляцію (5 обм/год).
3.5.4. Приміщення, в якому проводять аналізи, повинно відповідати вимогам пожежної безпеки згідно ГОСТ 12.1.004 і мати засоби пожежегасіння згідно ГОСТ 12.4.009.
3.5.5. Вміст шкідливих речовин в повітрі робочої зони не повинен перевищувати меж концентрацій, визначених ГОСТ 12.1.005, CH 4617-88.
3.5.6. Потік ультрафіолетового випромінювання ртутної лампи аналізатора не повинен потрапляти в очі оператора.
3.5.7. Електробезпека при роботі з електроустановками повинна задовольняти вимогам ГОСТ 12.1.019.
3.5.8. До роботи з аналітичним автоклавом допускається персонал, який навчений прийомам безпечної роботи відповідно до паспорта автоклава і методик аналізу.
3.6. Вимоги до кваліфікації оператора
До виконання аналітичних робіт та обробки результатів вимірювань допускаються особи, які мають кваліфікацію інженера, хіміка, лікаря-лаборанта, біолога з вищою освітою, знають основи спектрального аналізу і оптичних вимірювань, та мають досвід роботи із спектрометричними засобами вимірювань, пройшли інструктаж з охорони праці і дотримуються вимог керівництва з експлуатації аналізатора і цих методичних вказівок.
3.7. Умови виконання вимірювань
При виконанні вимірювань дотримують наступні умови:
- температура навколишнього повітря, град. C від +10 до +35;
- атмосферний тиск, мм рт. ст. від 630 до 800;
- відносна вологість повітря, % від 30 до 80.
Електроживлення аналізатора здійснюють від однофазної мережі з:
- частотою змінного струму 50 +- 1 Гц;
- напругою 220 В.
3.8. Відбір проб
Підготовка зразків до аналізу включає відбір проб, упаковку, усереднювання зразка проби перед подальшою її обробкою. При відборі та підготовці проб конкретних матеріалів слід керуватися: ГОСТ 17.4.02-84 хрунти. Методи відбору і підготовки проб для хімічного, бактеріологічного, гельмінтологічного аналізу, "Материалами по отбору проб пищевых продуктов, подлежащих исследованию в лабораториях санэпидстанций" - M., Минздрав СССР, 1985, Міжнародним стандартом ІСО 7828.
Відібрані проби упаковують в поліетиленові або скляні банки або потрійні поліетиленові пакети. Тривале зберігання упакованих проб здійснюється при температурі +5 град. C.
3.9. Підготовка проб для аналізу
3.9.1. Мінералізація проб масою 100-1000 мг.
В автоклав завантажують 20 куб. см 57%-ної азотної кислоти і наважку проби у фторопластовому стаканчику. Автоклав нагрівають до 200-250 град. C і витримують 1,5-2 години. Автоклаву дають охолонути, після чого його розкривають, розчин з фторопластового стаканчика переносять в градуйовану пробірку і розводять бідистильованою водою удвічі. Перемішують, відзначають об'єм розчину V.
Окремо проводять мінералізацію холостої проби (деіонізована вода), щоб врахувати похибку, що вноситься в процесі аналізу. Мінералізовану холосту пробу розводять бідистильованою водою до об'єму V.
3.10. Проведення аналізу
3.10.1. Підготовка до аналізу
Аналізатор ртуті "Юлія" готують до роботи згідно технічному опису та інструкції з експлуатації.
Перед початком вимірювань аналізатор повинен бути витриманий у включеному стані не менше 15 хвилин для встановлення робочого режиму. Безпосередньо перед початком вимірювань проводиться перевірка правильності роботи аналізатора, яка включає вимірювання двох стандартних розчинів ртуті відомої концентрації.
Прилад калібрують так, щоб робочий розчин з концентрацією ртуті 10,0 мкг/куб. дм давав аналітичний сигнал 10,00. Для немодифікованих аналізаторів "Юлія-2" або "Юлія-2М" необхідно побудувати градуювальний графік.
3.10.2. Проведення вимірювань
2,0 куб. см проби, що аналізують, поміщають в пробірку з барботером, вносять 0,2 куб. см відновлювального розчину і проводять вимірювання згідно технічному опису і інструкції з експлуатації аналізатора ртуті "Юлія".
3.10.3. Перевірка на неселективне поглинання
Окремо проводять визначення вмісту ртуті в холостій пробі.
     Відбирають 2,0 куб.  см проби в пробірку  піпеткою  місткістю
2,0 куб.   см,   вставляють   в   пробірку   барботер,   включають
мікрокомпресор аналізатора і перевіряють наявність в пробі летючих
органічних  речовин,  які  поглинають  випромінювання  з  довжиною
хвилі,  близької до довжини хвилі ртуті (наявність  таких  речовин
визначають за зміною показників цифрового табло). Пробу продувають
до встановлення на цифровому табло нульового значення.  Якщо після
тривалого  продування на табло не встановлюється нульове значення,
набуте значення X    фонового поглинання  віднімають  зі  значення
                 фон
масової концентрації ртуті в пробі.
Якщо при барботуванні проба сильно піниться і витікає з об'єму реакційної пробірки, то пробу розбавляють в 10 разів. При розрахунку враховують даний коефіцієнт розбавлення. Для гасіння піни використовують краплю силіконової олії перед додаванням двохлористого олова.
3.10.4. Додають до аналізованої проби 0,2 куб. см відновлювального розчину піпеткою місткістю 1,0 куб. см і визначають значення масової концентрації ртуті в пробі.
     3.10.5. Проводять    два   паралельні   вимірювання   масової
концентрації ртуті  в   досліджуваному   розчині   і   відзначають
значення X   і  X  (мкг/куб.  дм).  Результат  вимірювань  масової
          1      2
                   -
концентрації ртуті X (мкг/куб. дм) розраховують за формулою
                               X  + X
                          -     1    2
                          X = ----------
                                  2
              -
     Значення X визнають за достовірне,  якщо відмінність між X  і
                                                               1
X  не перевищує значення нормативу оперативного контролю збіжності
 2
r, наведеного у таблиці 3.2.
3.10.6. Паралельно з вимірюванням вмісту ртуті в пробі проводять вимірювання вмісту ртуті X у холостій пробі.
                                         хол.
Вимірювання в холостій пробі також проводять двічі і  розраховують
середнє:
                           X       + X
                     -      хол. 1    хол. 2
                     X  = -------------------
                      0            2
Таблиця 3.2
Діапазон вимірювань масових концентрацій ртуті, мкг/куб. дм	 Норматив оперативного контролю збіжності r, мкг/куб. дм (Р = 0,95; n = 2)	 Норматив оперативного контролю відтворюваності R, мкг/куб. дм (Р = 0,95; m = 2)	 Норматив оперативного контролю точності K, мкг/куб. дм (Р = 0,95)
від 0,1 до 1,0 від 1,1 до 10,0	 - 0,1 X +- 0,02 - 0,04 X +- 0,1	 - 0,2 X +- 0,02 - 0,05 X +- 0,08	 0,18 X +- 0,01 0,1 X +- 0,05
3.11. Оформлення результатів вимірювань
                             -
     Результати вимірювань   X   масової   концентрації   ртуті  в
біологічних матеріалах,  рослинах,  харчових  продуктах,  ґрунтах,
придонних  відкладеннях,  осадах  стічних  вод  і  відфільтрованих
                                   -
суспензіях представляють у вигляді X +-  дельта,  мг/кг.  Значення
припустимої абсолютної похибки  визначень  дельта  представлені  в
таблиці   3.1.   Результати   вимірювань   повинні   оформлюватися
протоколом за формою, затвердженою МОЗ України.
3.12. Обробка і представлення результатів
3.12.1. Масову частку ртуті в твердій пробі (С, нг/г) обчислюють за формулою:
                        -          -
                       (X - X    - X ) x V
                             фон.   0
                  C = -------------------------
                                 m
        -
де X - середнє значення аналітичного сигналу аналізованої проби;
-
     X     - середнє значення сигналу фонового поглинання;
      фон.
-
X - середнє значення аналітичного сигналу холостої проби;
      0
m - маса зразка, взятого для аналізу, г;
V - загальний об'єм проби після розчинення наважки, куб. см.
3.13. Контроль якості результатів вимірювань
Контроль якості результатів вимірювань масової концентрації ртуті в пробах біологічних матеріалів, рослинах, харчових продуктах, ґрунтах, придонних відкладеннях, осадах стічних вод і відфільтрованих суспензіях проводять за наступними показниками: збіжність, відтворюваність і точність результатів вимірювань.
3.13.1. Оперативний контроль збіжності результатів паралельних вимірювань
     Як зразки для контролю використовують  реальні  проби.  Проби
аналізують  в точній відповідності з прописом методики в однакових
умовах,  одержуючи два результати паралельних вимірювань X   і  X
                                                          1      2
для кожної проби, які не відрізняються один від одного на величину
нормативу оперативного контролю збіжності
                          |X  - X | <= r
                            1    2
Значення r наведені у таблиці 3.2.
При перевищенні нормативу оперативного контролю збіжності експеримент повторюють. При повторному перевищенні вказаного нормативу r з'ясовують причини, що призводять до незадовільних результатів контролю, і усувають їх.
3.13.2. Оперативний контроль відтворюваності результатів вимірювань
Проби біологічних матеріалів, рослин, харчових продуктів, ґрунтів, придонних відкладень, осадів стічних вод і відфільтрованих суспензій відбирають, якщо це можливо, в кількості, рівній подвоєної кількості, необхідній для проведення контролю. Відібрану пробу ділять на дві рівні частини і аналізують в точній відповідності з прописом методики, максимально змінюючи умови проведення аналізу, тобто одержують два результати вимірювань в різних лабораторіях або у різний час в одній, використовуючи при цьому різні набори мірного посуду, різні партії реактивів. Два результати вимірювань не повинні відрізнятися один від одного більш, ніж на значення нормативу оперативного контролю відтворюваності R:
                          |X  - X | <= R
                            1    2
Значення R наведені у таблиці 3.2.
При перевищенні вказаного нормативу оперативного контролю відтворюваності експеримент повторюють. При повторному перевищенні вказаного нормативу R з'ясовують причини, що призводять до незадовільних результатів контролю, і усувають їх.
3.13.3. Оперативний контроль точності результатів вимірювань.
     Зразками для   оперативного   контролю  точності  результатів
вимірювань  є  стандартні   зразки,   атестовані   за   процедурою
приготування і адекватні пробам,  що аналізують. Зразки аналізують
в точній відповідності з прописом  методики.  Одержаний  результат
вимірювань  масової  концентрації  ртуті  в досліджуваній пробі не
повинен відрізнятися від значення  масової  концентрації  ртуті  в
контрольному  зразку  для  контролю  X   більш,  ніж  на  значення
                                      0
нормативу оперативного контролю K:
                                -
                          |X  - X| <= K
                            0
Значення K наведені у таблиці 3.2.
При перевищенні нормативу оперативного контролю точності експеримент повторюють. При повторному перевищенні вказаного нормативу K з'ясовують причини, що призводять до незадовільних результатів контролю, і усувають їх.
4. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ по визначенню вмісту загальної ртуті в біоматеріалах (крові, сечі, тканинах, волоссі, конденсаті альвеолярної вологи тощо)
4.1. Принцип визначення
Перед визначенням ртуті в біологічних матеріалах (крові, сироватці і плазмі крові, сечі, волоссі, конденсаті альвеолярної вологи, молочних зубах, органах лабораторних тварин, патологоанатомічному матеріалі тощо) необхідно провести мінералізацію цих об'єктів розчинами окислювачів. При цьому ртуть, що знаходиться в досліджуваному об'єкті, переходить в розчин - мінералізат. Найефективнішим є спосіб мінералізації в автоклаві в середовищі азотної кислоти.
Дослідження показали, що мінералізація біологічних проб шляхом кип'ятіння їх з азотною кислотою в колбі зазвичай буває недостатньою для аналізу на вміст ртуті, оскільки добитися повного руйнування всіх органічних компонентів при цьому неможливо. Залишки продуктів розкладання органічних субстратів (найчастіше білків) здатні перешкоджати відновленню ртуті в елементний стан, що позначається на точності визначення.
Подальше визначення ртуті в мінералізаті засноване на її хімічному відновленні хлоридом олова (II) і виділенні її в газову фазу у вигляді атомної пари. Пари ртуті, що виділяються, визначаються методом безполуменевої атомно-абсорбційної спектроскопії при довжині хвилі 253,7 нм.
4.2. Характеристики методу
Діапазон вимірювання вмісту ртуті в пробі 0,0005-0,09 мкг. Межа виявлення (чутливість методу): для волосся - 0,025 нг/г; для сечі - 0, 5 мкг/куб. дм, для конденсату альвеолярної вологи - 0,25 мкг/куб. дм, для тканини 0,025 мг/кг. Маса досліджуваної проби від 200 до 1000 мг для твердих зразків і 1-10 куб. см - для рідких. Межа сумарної відносної похибки вимірювання +- 25%.
4.3. Характеристики похибки вимірювань
Дана методика забезпечує вимірювання масової частки загальної ртуті в біологічних матеріалах з довірчими абсолютними похибками вимірювань (при довірчій ймовірності Р = 0,95), що не перевищують значень, наведених у таблиці 4.1.
Таблиця 4.1
Діапазон вимірювань масових часток загальної ртуті, мг/кг	 Довірча абсолютна похибка вимірювань (+- дельта), мг/кг (Р = 0,95)
від 0,0025 до 0,025 від 0,026 до 0,25	 - дельта = 0,00035 X +- 0,00025 - дельта = 0,0010 X +- 0,00035
4.4. Засоби вимірювання, апаратура і реактиви
4.4.1. Засоби вимірювання і апаратура
- Аналізатор ртуті типа "Юлія-2" або "Юлія-5", який оснащено блоком прогрівання кювети, а також цифровим табло або комутований з ЕОМ.
- Ваги аналітичні АДВ-200
- Автоклав аналітичній за ТУ 48-0572-31-259-92
- Бідистилятор ТУ 25-11.1592
- Сушильна шафа, ГОСТ 13474-70 комплексний
- Піпетки градуйовані місткістю 4-2-1, 4-2-2, 7-2-5 за ГОСТ 29227, (ІСО 835-1)
- Шприци-дозатори на 5-10-20-50-100-200-500 куб. мм.
- Колби наливні мірні місткістю 1-25-2, 2-50-2, 1-250-2, 1-1000-2 за ГОСТ 1770.
- Конічні колби місткістю 250 куб. см за ГОСТ 25336
- Циліндр мірний 2-100 за ГОСТ 1770
- Штативи для пробірок
- Воронки хімічні В-75-110 ХУ за ГОСТ 25336-82
- Поглинальний прилад для відбору конденсату альвеолярного повітря.
Скляний посуд, в тому числі скляний барботер ртутеметричного комплексу, повинен бути ретельно вимитий гарячою водою, потім гарячою азотною кислотою 1:1, або хромовою сумішшю, після чого промитий дистильованою водою.
4.4.2. Реактиви
- Стандартні зразки розчину іонів ртуті з масовою концентрацією ртуті 1,0 мг/куб. см (ДСЗУ 022.6-96)
- Кислота азотна х.ч. за ГОСТ 4461 або о.с.ч. за ГОСТ 11125;
- Калій двохромовокислий х.ч. за ГОСТ 4220;
- Олова (II) хлорид, двоводний, ч.д.а. за ТУ 6-09-5393;
- Диметилсульфоксид, ч.д.а. за ГОСТ 5828-77;
- Кислота соляна концентрована, х.ч. за ГОСТ 3118 або о.с.ч. за ГОСТ 14261.
4.5. Вимоги безпеки
4.5.1. До виконання робіт по приготуванню хімічних реактивів допускають осіб, що пройшли інструктаж про запобіжні засоби при роботі з конкретними шкідливими речовинами і їх сполуками, вказаними в розділі 2.4.
4.5.2. При виконанні вимірювань дотримуються вимог техніки безпеки при роботі з хімічними реактивами згідно ГОСТ 12.4.009, МУ 3936-85.
4.5.3. Приміщення, в якому проводять аналізи, повинно мати припливно-витяжну вентиляцію (5 обм/год).
4.5.4. Приміщення, в якому проводять аналізи, повинно відповідати вимогам пожежної безпеки згідно ГОСТ 12.1.004 і мати засоби пожежегасіння згідно ГОСТ 12.4.009.
4.5.5. Вміст шкідливих речовин в повітрі робочої зони не повинен перевищувати меж концентрацій, визначених ГОСТ 12.1.005, CH 4617-88.
4.5.6. Потік ультрафіолетового випромінювання ртутної лампи аналізатора не повинен потрапляти в очі оператора.
4.5.7. Електробезпека при роботі з електроустановками повинна задовольняти вимогам ГОСТ 12.1.019.
4.5.8. До роботи з аналітичним автоклавом допускається персонал, який навчений прийомам безпечної роботи відповідно до паспорта автоклава і методик аналізу.
4.6. Вимоги до кваліфікації оператора
До виконання аналітичних робіт та обробки результатів вимірювань допускаються особи, які мають кваліфікацію інженера, хіміка, лікаря-лаборанта, біолога з вищою освітою, знають основи спектрального аналізу і оптичних вимірювань, та мають досвід роботи із спектрометричними засобами вимірювань, пройшли інструктаж з охорони праці і дотримуються вимог керівництва з експлуатації аналізатора і цих методичних вказівок.
4.7. Умови виконання вимірювань
При виконанні вимірювань дотримуються наступних умов:
- температура навколишнього повітря, від +10 до +35 град. C;
- атмосферний тиск, мм рт. ст. від 630 до 800;
- відносна вологість повітря, % від 30 до 80.
Електроживлення аналізатора здійснюють від однофазної мережі з:
- частотою змінного струму 50 +- 1 Гц;
- напругою 220 В.
4.8. Відбір проб
4.8.1. Відбір ектодермальних проб людини (волосся).
Відбір волосся проводять з різних ділянок голови з урахуванням того, що за кожних два місяці довжина волосся збільшується приблизно на 1 см (пасма максимальної довжини чи прикоренева частина волосся).
Зразки волосся зберігають в паперових конвертах. Термін зберігання не обмежений.
При відборі проб волосся у групи населення з метою діагностики експозиції ртуттю необхідно вибирати контингент досліджуваних, однорідний по віково-статевих і соціальних ознаках з однаковим терміном мешкання в досліджуваному районі, але не менше 5 років.
4.8.2. Відбір сечі
Проби сечі відбирають відповідно до загальноприйнятих методик. Для аналізу потрібно 5-10 куб. см сечі, мінімально необхідний об'єм проби для аналізу складає 1 куб. см. Для точної діагностики бажано досліджувати добову сечу.
Для відбору проб в експедиційних умовах в поліетиленові мікропробірки з пробкою місткістю 1,5 куб. см заздалегідь вносять 0,010 куб. см 57%-ної азотної кислоти, щільно закривають і доставляють в досліджуваний регіон. На місці додають 1 куб. см сечі, щільно закривають пробкою і до проведення аналізу зберігають в холодильнику.
4.8.3. Відбір конденсату альвеолярної вологи
Відбір проб альвеолярної вологи проводять в модернізований поглинач Полежаєва (мал. 1), поміщений в суміш льоду з хлористим натрієм для повнішої конденсації. Волога відбирається протягом 20-25 хвилин при нефорсованому диханні до досягнення необхідного об'єму 1,5-2,0 куб. см. Може зберігатися в замороженому вигляді в захищеному від світла місці.
4.8.4. Відбір патологоанатомічного матеріалу Проби патологоанатомічного матеріалу відбираються співробітниками патологоанатомічних служб відповідно до загальноприйнятих методик і доставляються в лабораторію в замороженому вигляді. Мінімально необхідна маса проби для аналізу складає 0,5 г (бажано 5-10 г). До проведення аналізу проби слід зберігати в холодильнику.
4.8.5. Відбір крові, сироватки і плазми крові
Відбір крові проводиться з вени в медичній установі в одноразовий шприц об'ємом 5-10 куб. см із застосуванням антикоагулянта. При необхідності фракціонування крові проводиться співробітниками медичної установи на місці. Заповнений шприц або пробірки з фракціями доставляються в лабораторію і до аналізу зберігаються в холодильнику.
4.9. Підготовка проб для аналізу
4.9.1. Мінералізація проб волосся, тканин, молочних зубів масою 100-1000 мг.
В автоклав завантажують 20 куб. см 57%-ної азотної кислоти і навіску проби у фторопластовому стаканчику. Автоклав нагрівають до 200-250 град. C і витримують 1,5-2 години. Автоклаву дають охолонути, після чого його розкривають, розчин з фторопластового стаканчика переносять в градуйовану пробірку і розводять бідистильованою водою удвічі. Перемішують, відзначають об'єм розчину V.
Окремо проводять мінералізацію холостої проби (деіонізована вода), щоб врахувати похибку, що вноситься в процесі аналізу. Мінералізовану холосту пробу розводять бідистильованою водою до об'єму V.
4.9.2. Підготовка проб сечі
До проведення дослідження на вміст ртуті в сечі при необхідності необхідно відібрати 1 куб. см для визначення концентрації креатиніну в сечі по методу (i).
---------------
(i) Приказ Минздрава СССР от 21 ноября 1979 г. N 1175 "Об унификации клинических лабораторных методов исследования".
В автоклав завантажують 20 куб. см 57%-ної азотної кислоти і аліквоту V відібраної проби у фторопластовому стаканчику.
обр.
Автоклав нагрівають до 200-250 град. C і витримують 1,5-2 години. Автоклаву дають охолонути, після чого його розкривають, розчин з фторопластового стаканчика переносять в градуйовану пробірку і розводять бідистильованою водою удвічі. Перемішують, відзначають об'єм розчину V.
Окремо проводять мінералізацію холостої проби (деіонізована вода), щоб врахувати похибку, що вноситься в процесі мінералізації. Мінералізовану холосту пробу розводять бідистильованою водою до об'єму V.
4.9.3. Підготовка проб сечі, конденсату альвеолярної вологи, крові, сироватки і плазми крові.
В автоклав поміщають 20 куб. см 57%-ної азотної кислоти і аліквоту V відібраної проби у фторопластовому стаканчику.
обр.
Автоклав нагрівають до 200-250 град. C і витримують 1,5-2 години. Автоклаву дають охолонути, після чого його розкривають, розчин з фторопластового стаканчика переносять в градуйовану пробірку і розводять бідистильованою водою удвічі. Перемішують, відзначають об'єм розчину V.
Окремо проводять мінералізацію холостої проби (деіонізована вода), щоб врахувати похибку, що вноситься в процесі аналізу. Мінералізовану холосту пробу розводять бідистильованою водою до об'єму V.
Мал. 1. Поглинальний прилад для відбору конденсату альвеолярного повітря.
4.10. Проведення аналізу
4.10.1. Підготовка до аналізу
Аналізатор ртуті "Юлія" готують до роботи згідно технічному опису та інструкції з експлуатації.
Перед початком вимірювань аналізатор повинен бути витриманий у включеному стані не менше 15 хвилин для встановлення робочого режиму. Безпосередньо перед початком вимірювань проводиться перевірка правильності роботи аналізатора, яка включає вимірювання двох стандартних розчинів ртуті відомої концентрації.
Прилад калібрують так, щоб робочий розчин з концентрацією ртуті 10,0 мкг/куб. дм давав аналітичний сигнал 10,00. Для немодифікованих аналізаторів "Юлія-2" або "Юлія-2М" необхідно побудувати градуювальний графік.
4.10.2. Проведення вимірювань
2,0 куб. см проби, що аналізують, поміщають в пробірку з барботером, вносять 0,2 куб. см відновлювального розчину і проводять вимірювання згідно технічному опису і інструкції з експлуатації аналізатора ртуті "Юлія".
4.10.3. Перевірка на неселективне поглинання
Окремо проводять визначення вмісту ртуті в холостій пробі.
     Відбирають 2,0 куб.  см проби в пробірку  піпеткою  місткістю
2,0 куб.   см,   вставляють   в   пробірку   барботер,   включають
мікрокомпресор аналізатора і перевіряють наявність в пробі летючих
органічних  речовин,  які  поглинають  випромінювання  з  довжиною
хвилі,  близької до довжини хвилі ртуті (наявність  таких  речовин
визначають за зміною показників цифрового табло). Пробу продувають
до встановлення на цифровому табло нульового значення.  Якщо після
тривалого  продування на табло не встановлюється нульове значення,
набуте значення X      фонового поглинання віднімають зі  значення
                 фон.
масової концентрації ртуті в пробі.
Якщо при барботуванні проба сильно піниться і витікає з об'єму реакційної пробірки, то її розбавляють в 10 разів. При розрахунку враховують даний коефіцієнт розбавлення. Для гасіння піни використовують краплю силіконової олії перед додаванням двохлористого олова.
4.10.4. Додають до проби, що аналізують 0,2 куб. см відновлювального розчину піпеткою місткістю 1,0 куб. см і визначають значення масової концентрації ртуті в пробі.
     4.10.5. Проводять    два   паралельні   вимірювання   масової
концентрації ртуті в досліджуваному розчині і визначають  величину
X  і X  (мкг/куб.  дм).  Результат вимірювань масової концентрації
 1    20
      -
ртуті X (мкг/куб. дм) розраховують за формулою
                               X  + X
                          -     1    2
                          X = ----------
                                  2
              -
     Значення X визнають за достовірне,  якщо відмінність між X  і
                                                               1
X  не перевищує значення нормативу оперативного контролю збіжності
 2
r, наведеного в таблиці 4.2.
4.10.6. Паралельно з вимірюванням вмісту ртуть в пробі проводять вимірювання вмісту ртуті X у холостій пробі.
                                        хол.
Вимірювання  в холостій пробі також проводять двічі і розраховують
середнє:
                           X       + X
                     -      хол. 1    хол. 2
                     X  = -------------------
                      0            2
Таблиця 4.2
Діапазон вимірювань масових концентрацій ртуті, мкг/куб. дм	 Норматив оперативного контролю збіжності r, мкг/куб. дм (Р = 0,95; n = 2)	 Норматив оперативного контролю відтворюваності R, мкг/куб. дм (Р = 0,95; m = 2)	 Норматив оперативного контролю точності K, мкг/куб. дм (Р = 0,95)
від 0,1 до 1,0 від 1,1 до 10,0	 - 0,1 X +- 0,02 - 0,04 X +- 0,1	 - 0,2 X +- 0,02 - 0,05 X +- 0,08	 0,18 X +- 0,01 0,1 X +- 0,05
4.11. Оформлення результатів вимірювань
                            -
     Результати вимірювань  X   масової   концентрації   ртуті   в
біологічних  матеріалах  (крові,  сироватці і плазмі крові,  сечі,
волоссі,  конденсаті альвеолярної вологи,  молочних зубах, органах
лабораторних    тварин,   патологоанатомічному   матеріалі   тощо)
                        -
представляють у вигляді X +- дельта, мг/кг (мг/куб. дм).
Значення припустимої абсолютної похибки визначень дельта представлені в таблиці 4.1.
Результати вимірювань повинні оформлюватися протоколом за формою, затвердженою МОЗ України.
4.12. Обробка і представлення результатів
4.12.1. Масову частку ртуті в твердій пробі (С, нг/г) розраховують за формулою:
                        -          -
                       (X - X    - X ) x V
                             фон.   0
                  C = -------------------------
                                 m
        -
де X - середнє значення аналітичного сигналу аналізованої проби;
-
     X     - середнє значення сигналу фонового поглинання;
      фон.
-
X - середнє значення аналітичного сигналу холостої проби;
      0
m - маса зразка, взятого для аналізу, г;
V - загальний об'єм проби після розчинення наважки, куб. см.
4.12.2. Масову частку ртуті в рідкій пробі (С, нг/куб. см) розраховують за формулою:
                        -          -
                       (X - X    - X ) x V
                             фон.   0
                  C = -------------------------
                                 m
        -
де X - середнє значення аналітичного сигналу аналізованої проби;
-
     X     - середнє значення сигналу фонового поглинання;
      фон.
-
X - середнє значення аналітичного сигналу холостої проби;
      0
m - об'єм зразка, взятого для аналізу, куб. см;
V - загальний об'єм проби після розчинення наважки, куб. см.
Вміст ртуті в сечі може бути також представлений в перерахунку на 1 г креатиніну.
4.13. Контроль якості результатів вимірювань
Контроль якості результатів вимірювань масової концентрації ртуті в крові, сироватці і плазмі крові, сечі, волоссі, конденсаті альвеолярної вологи, молочних зубах, органах лабораторних тварин, патологоанатомічному матеріалі тощо проводять за наступними показниками: збіжність, відтворюваність і точність результатів вимірювань.
4.13.1. Оперативний контроль збіжності результатів паралельних вимірювань
     Як зразки  для  контролю використовують реальні проби.  Проби
аналізують в точній відповідності з прописом методики в  однакових
умовах,  одержуючи  два  результати паралельних вимірювань X  і X
                                                            1    2
для кожної проби,  які не повинні відрізнятися один від одного  на
величину нормативу оперативного контролю збіжності:
                            |X  - X | <= r
                              1    2
Значення r наведені у таблиці 4.2.
При перевищенні нормативу оперативного контролю збіжності експеримент повторюють. При повторному перевищенні вказаного нормативу r з'ясовують причини, що призводять до незадовільних результатів контролю, і усувають їх.
4.13.2. Оперативний контроль відтворюваності результатів вимірювань
Проби біологічних матеріалів відбирають, якщо це можливо, в кількості, рівній подвоєній кількості, необхідній для проведення контролю. Відібрану пробу ділять на дві рівні частини і аналізують в точній відповідності з прописом методики, максимально варіюючи умови проведення аналізу, тобто одержують два результати вимірювань в різних лабораторіях або у різний час в одній, використовуючи при цьому різні набори мірного посуду, різні партії реактивів. Два результати вимірювань не повинні відрізнятися один від одного більш, ніж на значення нормативу оперативного контролю відтворюваності R:
                            |X  - X | <= R
                              1    2
Значення R наведені у таблиці 4.2.
При перевищенні вказаного нормативу оперативного контролю відтворюваності експеримент повторюють. При повторному перевищенні вказаного нормативу R з'ясовують причини, що призводять до незадовільних результатів контролю, і усувають їх.
4.13.3. Оперативний контроль точності результатів вимірювань.
     Зразками для  оперативного  контролю   точності   результатів
вимірювань   є   стандартні   зразки,   атестовані  за  процедурою
приготування і адекватні пробам,  що аналізують. Зразки аналізують
в  точній  відповідності з прописом методики.  Одержаний результат
вимірювань масової концентрації ртуті  в  досліджуваній  пробі  не
повинен  відрізнятися  від  значення  масової концентрації ртуті в
контрольному  зразку  для  контролю  X   більш,  ніж  на  значення
                                      0
нормативу оперативного контролю K:
                                  -
                            |X  - X| <= K
                              0
Значення K наведені у таблиці 4.2.
При перевищенні нормативу оперативного контролю точності експеримент повторюють. При повторному перевищенні вказаного нормативу K з'ясовують причини, що призводять до незадовільних результатів контролю, і усувають їх.
5. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ по визначенню роздільного вмісту форм ртуті в біоматеріалах (крові, сечі, тканинах, конженсаті альвеолярної вологи тощо)
5.1. Принцип визначення
     У організмі людини і тварин, а також в об'єктах навколишнього
середовища   під   впливом   різних   чинників   може  відбуватися
трансформація неорганічної ртуті в органічну і елементну і  назад.
В деяких випадках для науково-дослідних цілей виникає необхідність
роздільного визначення органічної (що має в складі зв'язок  Hg-C),
                 2+                  0
неорганічної   Hg    і  атомарної  Hg   ртуті  в  біосубстратах  і
біоматеріалах.
Метод заснований на послідовному визначенні атомарної ртуті (визначуваної напряму без додавання відновника, а також без пробопідготовки, яка включає мінералізацію проби), неорганічної (відновлюваної до елементної у присутності хлориду олова (II) і загальної (сумарної) ртуті. Вміст органічної ртуті визначається як різниця між вмістом загальної, атомарної і неорганічної ртуті.
Пари ртуті, що виділяються, визначаються методом безполуменевої атомно-абсорбційної спектроскопії при довжині хвилі 253,7 нм.
Слід мати на увазі, що кількісне співвідношення форм ртуті в об'єктах аналізу - лабільна величина і може значно і швидко змінюватися з часом. З цієї причини даний метод диференційованого визначення вмісту форм ртуті в біооб'єктах є напівкількісним.
5.2. Характеристики методу
Діапазон вимірювання вмісту ртуті в пробі 0,0005-0,09 мкг. Межа виявлення (чутливість методу): для волосся - 0,025 нг/г; для сечі - 0,5 мкг/куб. дм, для конденсату альвеолярної вологи - 0,25 мкг/куб. дм, для тканини 0,025 мг/кг. Вага досліджуваної твердої проби від 1 до 5 г. Межа сумарної відносної похибки вимірювання +- 50%.
5.3. Засоби вимірювання, апаратура і реактиви
5.3.1. Обладнання і апаратура.
- Аналізатор ртуті типа "Юлія-2" або "Юлія-5", оснащений блоком прогрівання кювети, а також цифровим табло або комутований з ЕОМ;
- Ваги аналітичні АДВ-200;
- Автоклав аналітичній за ТУ 48-0572-31-259-92;
- Бідистиллятор ТУ 25-11.1592;
- Сушильна шафа, ГОСТ 13474-70 комплексний;
- Гомогенізатор (мікроподрібнювач тканин РТ-2);
- Піпетки градуйовані місткістю 4-2-1, 4-2-2, 7-2-5 за ГОСТ 29227, (ІСО 835-1);
- Шприци-дозатори на 5-10-20-50-100-200-500 куб. мм (мкл);
- Колби наливні мірні місткістю 1-25-2, 2-50-2, 1-250-2, 1-1000-2 за ГОСТ 1770;
- Конічні колби місткістю 250 куб. см за ГОСТ 25336;
- Циліндр мірний 2-100 за ГОСТ 1770;
- Штативи для пробірок;
- Воронки хімічні В-75-110 ХУ за ГОСТ 25336-82.
- Поглинальний прилад для відбору конденсату альвеолярного повітря.
Скляний посуд, у тому числі скляний барботер ртутеметричного комплексу, повинен бути ретельно вимитий гарячою водою, потім гарячою азотною кислотою 1:1 або хромовою сумішшю, після чого промитий дистильованою водою.
5.3.2. Реактиви
- Стандартні зразки розчину іонів ртуті з масовою концентрацією ртуті 1,0 мг/куб. см (ДСЗУ 022.6-96);
- Калій двохромовокислий х.ч. за ГОСТ 4220;
- Олова (II) хлорид, двоводний, ч.д.а. за ТУ 6-09-5393;
- Диметилсульфоксид, ч.д.а. за ГОСТ 5828-77.
- Кислота азотна х.ч. за ГОСТ 4461 або о.с.ч. за ГОСТ 11125.
5.4. Вимоги безпеки
5.4.1. До виконання робіт по приготуванню хімічних реактивів допускають осіб, що пройшли інструктаж про запобіжні засоби при роботі з конкретними шкідливими речовинами і їх сполуками, вказаними в розділі 2.4.
5.4.2. При виконанні вимірювань дотримуються вимог техніки безпеки при роботі з хімічними реактивами згідно ГОСТ 12.4.009, МУ 3936-85.
5.4.3. Приміщення, в якому проводять аналізи, повинно мати припливно-витяжну вентиляцію (5 обм/год).
5.4.4. Приміщення, в якому проводять аналізи, повинно відповідати вимогам пожежної безпеки згідно ГОСТ 12.1.004 і мати засоби пожежегасіння згідно ГОСТ 12.4.009.
5.4.5. Вміст шкідливих речовин в повітрі робочої зони не повинен перевищувати меж концентрацій, визначених ГОСТ 12.1.005, CH 4617-88.
5.4.6. Потік ультрафіолетового випромінювання ртутної лампи аналізатора не повинен потрапляти в очі оператора.
5.4.7. Електробезпека при роботі з електроустановками повинна задовольняти вимогам ГОСТ 12.1.019.
5.4.8. До роботи з аналітичним автоклавом допускається персонал, який навчений прийомам безпечної роботи відповідно до паспорта автоклава і методик аналізу.
5.5. Вимоги до кваліфікації оператора
До виконання аналітичних робіт та обробки результатів вимірювань допускаються особи, які мають кваліфікацію інженера, хіміка, лікаря-лаборанта, біолога з вищою освітою, знають основи спектрального аналізу і оптичних вимірювань, та мають досвід роботи із спектрометричними засобами вимірювань, пройшли інструктаж з охорони праці і дотримуються вимог керівництва з експлуатації аналізатора і цих методичних вказівок.
5.6. Відбір проб
5.6.1. Відбір сечі
Проби сечі відбирають відповідно до загальноприйнятих методик. Для аналізу потрібні 5-10 куб. см сечі, мінімально необхідний об'єм проби для аналізу складає 1 куб. см.
Для відбору проб в експедиційних умовах в поліетиленові мікропробірки з пробкою місткістю 1,5 куб. см заздалегідь вносять 0,01 куб. см 57%-ної азотної кислоти, щільно закривають і доставляють в досліджуваний регіон. На місці додають 1 куб. см сечі, щільно закривають пробкою і до проведення аналізу зберігають в холодильнику.
5.6.2. Відбір конденсату альвеолярної вологи
Відбір проб альвеолярної вологи проводять в модернізований поглинач Полежаєва (мал. 1), поміщений в суміш льоду з хлористим натрієм для повнішої конденсації. Волога відбирається протягом 20-25 хвилин при нефорсованому диханні до досягнення необхідного об'єму 1,5-2,0 куб. см. Може зберігатися в замороженому вигляді в захищеному від світла місці.
5.6.3. Відбір патологоанатомічного матеріалу
Проби патологоанатомічного матеріалу відбираються співробітниками патологоанатомічних служб відповідно до загальноприйнятих методик і доставляються в лабораторію в замороженому вигляді. Мінімально необхідна маса проби для аналізу складає 0,5 г (бажано 5-10 г). До проведення аналізу проби слід зберігати в холодильнику.
5.6.4. Відбір крові, сироватки і плазми крові
Відбір крові проводиться з вени в медичній установі в одноразовий шприц об'ємом 5-10 куб. см із застосуванням антикоагулянту. При необхідності фракціонування крові проводиться співробітниками медичної установи на місці відбору. Заповнений шприц або пробірки з фракціями доставляються в лабораторію і до аналізу зберігаються в холодильнику.
5.7. Підготовка проб для аналізу
5.7.1. Приготування гомогенату органів, тканин, еритроцитарної маси, патологоанатомічного матеріалу.
До 2,0 г тканини додають 18,0 куб. см 3% розчину азотної кислоти і гомогенізують за допомогою мікроподрібнювача тканин РТ-2 протягом 5 хвилин.
5.7.2. Приготування проб крові, сироватки, плазми крові
До 2,0 куб. см проби додають 3,0 куб. см 18% розчину азотної кислоти, перемішують до повного згортання крові і гомогенізують за допомогою мікроподрібнювача тканин РТ-2 протягом 5 хвилин.
5.7.3. Приготування проб сечі і конденсату альвеолярної вологи
До 2,0 куб. см проби додають 18,0 куб. см 3% розчину азотної кислоти і струшують протягом 5 хвилин.
5.7.4. Приготування проб для визначення загальної ртуті.
У автоклав завантажують 20 куб. см 57%-ної азотної кислоти і 10,0 куб. см гомогенату або рідкої проби у фторопластовому стаканчику. Автоклав нагрівають до 200-250 град. C і витримують 1,5-2 години. Автоклаву дають охолонути, після чого його розкривають і розчин з фторопластового стаканчика переносять в градуйовану пробірку. Перемішують, відзначають об'єм розчину V.
Окремо проводять мінералізацію холостої проби (деіонізована вода), щоб врахувати похибка, що вноситься в процесі мінералізації. Мінералізовану холосту пробу розводять бідистильованою водою до об'єму V.
Всі використовувані при відборі, підготовці і зберіганні проб реагенти, приладдя і посуд повинні бути проконтрольовані на вміст ртуті шляхом проведення "холостих" вимірювань.
5.8. Проведення аналізу
5.8.1. Підготовка до аналізу
Аналізатор ртуті "Юлія" готують до роботи згідно технічному опису та інструкції з експлуатації.
Перед початком вимірювань аналізатор повинен бути витриманий у включеному стані не менше 15 хвилин для встановлення робочого режиму. Безпосередньо перед початком вимірювань проводиться перевірка правильності роботи аналізатора, яка включає вимірювання двох стандартних розчинів ртуті відомої концентрації.
Прилад калібрують так, щоб робочий розчин з концентрацією ртуті 10,0 мкг/куб. дм давав аналітичний сигнал 10,00. Для приладів "Юлія-2" або "Юлія-2М" необхідно побудувати градуювальний графік.
5.8.2. Проведення вимірювань
5.8.2.1. Вимірювання вмісту загальної ртуті
2,0 куб. см мінералізованої проби поміщають в пробірку з барботером, вносять 0,2 куб. см відновлювального розчину і проводять вимірювання згідно технічному опису і інструкції з експлуатацій аналізатора ртуті "Юлія".
Вимірювання повторюють двічі.
Окремо проводять визначення вмісту ртуті в холостій пробі.
5.8.2.2. Вимірювання вмісту атомарної і неорганічної ртуті.
     2,0 куб.  см  гомогенату поміщають в пробірку з барботером і,
не додаючи  відновник,  проводять  вимірювання  згідно  технічному
опису  і  інструкції з експлуатацій аналізатора ртуті "Юлія".  При
                                                     0
цьому з потоком повітря в кювету виноситься тільки Hg . Визначають
величину  аналітичного  сигналу  X     . Потім в пробірку з пробою
                                  елем.
вносять 0,2 куб.  см розчину двохлористого олова  в  ДМСО  і  знов
проводять   вимірювання.  Величина  аналітичного  сигналу  X
                                                            неорг.
відповідає вмісту неорганічної ртуті.
Вимірювання повторюють двічі.
На цьому етапі аналізу можливе сильне утворення піни у розчині за рахунок присутності водорозчинних білків. Для гасіння піни слід використати краплю силіконового масла перед додаванням двохлористого олова і підібрати такий режим барботування проби, який би виключав попадання піни в кювету. Необхідно провести додаткове калібрування приладу для цього режиму.
5.9. Обробка і подання результатів
5.9.1. Розрахунок вмісту загальної ртуті в органах і тканинах
5.9.1.1. Розрахунок вмісту загальної ртуті в твердих зразках.
     Вміст загальної ртуті в пробі  (C    ,  нг/г)  обчислюють  за
                                      общ.
формулою:
                            -
                           (X     - X ) x V
                             общ.    0
                   C     = -------------------,
                    общ.              m
        -
     де X     -  середнє     значення     аналітичного     сигналу
         общ.
аналізованої проби;
X - середнє значення аналітичного сигналу холостої проби;
      0
m - маса зразка, взятого для аналізу, г;
V - загальний об'єм проби після розчинення наважки, куб. см.
5.9.1.2. Розрахунок вмісту загальної ртуті в рідких біосубстратах
Вміст ртуті (C , мкг/куб. дм) обчислюють за формулою:
                   общ.
                            -
                           (X     - X ) x V
                             общ.    0
                   C     = -------------------,
                    общ.           V
                                    обр.
        -
     де X     - середнє значення аналітичного сигналу аналізованої
         общ.
проби;
X - середнє значення аналітичного сигналу холостої проби;
      0
     V     - об'єм зразка, взятого для аналізу, куб. см;
      обр.
V - загальний об'єм проби після мінералізації зразка, куб. см.
5.9.2. Розрахунок вмісту елементної ртуті в органах і тканинах
5.9.2.1. Розрахунок вмісту елементної ртуті в твердих зразках.
     Вміст елементної ртуті в пробі (C     ,  нг/г)  обчислюють за
                                      елем.
формулою:
                            -
                           (X      - X ) x V
                             елем.    0
                  C      = -------------------,
                   елем.           m
        -
     де X         -    середнє   значення   аналітичного   сигналу
         елем.
аналізованої проби;
X - середнє значення аналітичного сигналу холостої проби;
      0
m - маса зразка, взятого для аналізу, г;
V - загальний об'єм проби після розчинення наважки, куб. см.
5.9.2.2. Розрахунок вмісту елементної ртуті в рідких біосубстратах.
     Вміст елементної ртуті в пробі (С     , мкг/куб. дм) в рідких
                                      елем.
біосубстратах обчислюють за формулою:
                            -
                           (X      - X ) x V
                             елем.    0
                  C      = -------------------,
                   елем.          V
                                   обр.
        -
     де X        -   середнє   значення    аналітичного    сигналу
         елем.
аналізованої проби;
X - середнє значення аналітичного сигналу холостої проби;
      0
     V     - об'єм зразка, взятого для аналізу, куб. см;
      обр.
V - загальний об'єм проби після розчинення аліквоти, куб. см.
5.9.3. Розрахунок вмісту неорганічної ртуті в органах і тканинах
5.9.3.1. Розрахунок вмісту неорганічної ртуті в твердих зразках.
     Вміст неорганічної  ртуті в пробі (С      ,  нг/г) обчислюють
                                         неорг.
за формулою:
                             -
                            (X       - X ) x V
                              неорг.    0
                  C       = -------------------,
                   неорг.           m
        -
     де X         -   середнє   значення   аналітичного    сигналу
         неорг.
аналізованої проби;
X - середнє значення аналітичного сигналу холостої проби;
      0
m - маса зразка, взятого для аналізу, г;
V - загальний об'єм проби після розчинення наважки, куб. см.
5.9.3.2. Розрахунок вмісту неорганічної ртуті в рідких біосубстратах.
     Вміст неорганічної  ртуті  в пробі (С      ,  мкг/куб.  дм) в
                                          неорг.
рідких біосубстратах обчислюють за формулою:
                             -
                            (X       - X ) x V
                              неорг.    0
                  C       = -------------------,
                   неорг.          V
                                    обр.
        -
     де X         -   середнє   значення   аналітичного    сигналу
         неорг.
аналізованої проби;
X - середнє значення аналітичного сигналу холостої проби;
      0
     V     - об'єм зразка, взятого для аналізу, куб. см;
      обр.
V - загальний об'єм проби після розчинення аліквоти, куб. см.
5.9.2. Розрахунок вмісту органічної ртуті
     Вміст ртуті  (С    ,  мкг/куб.  дм  або  нг/г)  обчислюють за
                    орг.
формулою:
                   C     = C     - C      - C
                    орг.    общ.    елем.    неорг.
Дані методичні вказівки призначені для користування в лабораторіях центрів Держсанепіднагляду, санітарних лабораторіях промислових підприємств, лабораторіях спеціалізованих екологічних підприємств і підрозділів комітету з надзвичайних ситуацій, клінічних лабораторіях ЛПЗ, спеціалізованих ЛПЗ, НДІ, наукових установах тощо і визначають порядок вимірювань загального вмісту ртуті в об'єктах виробничого, навколишнього середовища і біологічних матеріалах з використанням найдоступніших і поширених на Україні аналізаторів ртуті серії "Юлія" ("Юлія-2", "Юлія-5К" і модернізованих їх модифікацій), які оснащені блоком прогрівання кювети, а також цифровим табло або комутованими з ЕОМ. Дані методичні вказівки вводяться в дію разом з існуючими методиками хімічного і фотоколориметричного аналізу з метою підвищення чутливості визначення і зменшення витрат часу на проведення відбору проб, підготування проб до аналізу і виконання вимірювань.
Директор Департаменту державного санітарно-епідеміологічного нагляду	 А.М.Пономаренко